Тематичний урок на тему:

«Тарас Шевченко – великий син свого народу»

Мета уроку:

Ø поглибити знання учнів про особистість Тараса Шевченка та його роль в історії;

Ø розкрити неосяжність його таланту;

Ø показати неповторність його творчої спадщини;

Ø розкрити образ митця як людинимогутньої волі та незламного духу;

Ø формувати громадянськість, почуття національної самосвідомості школярів, толерантність, власний погляд на окреслену проблему;

Ø виховувати любов до рідної землі й повагу до її історії;

Ø осмислити роль своєї національної спільності серед інших спільностей, місце національної культури серед інших культур.

Основні навички: після уроку учні зможуть:

F показати велич постаті Тараса Шевченка;

F оцінити його діяльність з позицій захисту інтересів українського народу;

F розвинути вміння аналізувати події і факти, співставляти їх, визначати їхні причини та наслідки;

F набути навичок участі у дискусії, визначенні та аргументуванні своєї позиції, аналізі історичної ситуації.

Обладнання до уроку:

§ портрет Т. Г. Шевченка, вишитий рушник, букет із колосся та калини;

§ «Кобзар» та виставка творів художньої літератури про життя і творчість Т. Шевченка.

§ Цитати його творів.

Епіграф до уроку:

Зростає покоління молоде,

Нові вогні горять на небокраї,

Та в далеч з наймолодшими іде

Пророк зорі, що землю всю осяє.

М. Рильський

Хід уроку

I. Організація класу.

II. Актуалізація опорних знань учнів

Уч и т е ль . Діти, скажіть, будь ласка, чи знають у ваших родинах вір­ші Т. Г. Шевченка?Які? Чи люблять їх? За що? Чи є у ваших оселях порт­рети Т. Г. Шевченка?

— А які вірші Тараса Григоровича ви пам’ятаєте?

III. Повідомлення теми, завдань уроку

Учитель. На цьому уроці, тема якого «Тарас Шевченко- великий син свого народу», ви поглибите свої знання про дитинство і життєвий шляхвеликого Кобзаря, неповторність його творчої спадщини , ознайоми­тесь зі збіркою поетичних творів «Кобзар», пригадаєте поезії, які вам найбільше подобаються. (Читає епіграф.)

— Як ви розумієте цей вислів? (Відповідь учнів.)

IV. Опрацювання навчального матеріалу

Вступ.

9 березня виповнюється 200 років від дня народження Тараса Григоровича Шевченка – поета, художника, мислителя, палкого патріота України. Сьогодні на уроці ми з вами звернемося до спадщини Великого Кобзаря, людини, яка стала для України заповітною думою, безсмертною піснею.

Звучить мелодія «Реве та стогне Дніпр широкий». В міру стишення мелодії учениця декламує уривок з поеми «Причинна»

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива…

Слова вчителя:

З цих слів розпочинається книга «Кобзар» великого Тараса. З цих слів йде початок Шевченка, як поета. Такі прості, доступні і водночас геніальні рядки стали і відомою піснею, котру без перебільшення можна назвати народною, вони стали символом України у Європі і у всьому світі.

Тарас є взірцем для нас, його безцінний «Кобзар» є для нас і буквариком, є він і пісенником, є підручником з української минувшини, є народознавчою енциклопедією, підручником з етики.

І цей тематичний урокми сьогодніприсвячуємо генію українського народу, великому патріоту України, її славетному сину, її Пророку.

Пошана і вдячність наповнює серця усього людства, бо Тарас Григорович – не тільки співець України, він поет на всі часи, на всі віки для всіх людей на землі. Ми гордимося тим, що він – українець іми прагнемо бути достойними його нащадками.

Він був сином мужика –

і став володарем в царстві духа.

Він був кріпаком –

і став велетнем у царстві людської культури.

Він був самоуком – і вказав нові,

світлі і вільні шляхи професорам

і книжним ученим.

І.Франко

Тарас Григорович Шевченко – велика та невмируща слава українського народу. В його особі український народ ніби злив свої найкращі духовні сили й обрав його співцем своєї історичної слави і соціальної недолі, власних сподівань і прагнень.

Учень читає вірш Л. Храпливої

До мене сьогодні всміхнувся Шевченко

З картини, що там на стіні.

Читає пісні його залюбки ненька,

Розказував батько мені:

А виріс — великий дав дар:

Для всіх поколінь, для всієї Вкраїни,

Цю книгу, що зветься "Кобзар".

Як книгу святу берегли ми завзято,

З собою забрали у світ,

Як слово Тараса завжди зберігати,

Великий усім заповіт.

Буду й я любити Вкраїну рідненьку,

То може й мені ще не раз

З картини ласкаво всміхнеться Шевченко,

Наш Батько, великий Тарас.

Слова учителя:

Тарас Шевченко мав багато уподобань. Володів, окрім української мови, ще польською та російською, вивчав французьку, латину.

Він був чудовим художником, читав багато літературних творів, відвідував театр та оперу. Поте ми знаємо з вами, що його життєвий шлях був дуже важким. Із прожитих 47 літ він 24 роки був кріпаком, 10 років провів у засланні, у військовій муштрі, 3 з гаком роки поет провів під постійним наглядом поліції. І лише 9 років – він прожив вільною людиною. Все життя його – то важкий труд, де було так мало місця для щастя.

Давайте пригадаємо, які ви вивчили твори Шевченка?

Запис на дошці допоможе вам.

Зацвілавечірняя

Всталавесна чорну землю

Світаєу лузі червона калина

Зоре моякрай неба палає

(Один учень з кожної групи з’єднує слова).

V. Презентація проекту «Тарас Шевченко – великий син свого народу»

Біографи: « Життя коротке, але знамените»

9 березня 1814 р. народився Тарас Григорович Шевченко в селі Моринцях на Черкащині в родині селянина-кріпака. У сусідньому селі Кирилівці проминули дитячі роки майбутнього поета.

Рано залишився сиротою.

Перша освіта у сільського дяка; виявив великий хист до малювання і складання віршів.

1831 р. – переїхав з паном Енгельгардтом до Петербурга, де навчався в майстра-живописця Василя Ширяєва;

1838 р. Т. Шевченка викуплено з кріпацтва завдяки відомим художникам Івану Сошенку, Карлу Брюллову, Олексію Венеціанову, поету Євгену Гребінці (гроші виручено за продаж створеного К. Брюлловим портрета В. Жуковського).

Т. Шевченко вільний слухач Академії мистецтв у Петербурзі.

1840 р. вийшла перша збірка поезій Т. Шевченка «Кобзар», яка розпочала новий етап в історії української літератури.

1841 р. – окремим виданням видруковано поему «Гайдамаки».

1843, 1845 рр. у складі археографічної комісії Шевченко відвідує Україну. 1843 р. опубліковано драму «Назар Стодоля».

1844 р. поема «Сон».

1844 р. – окремими книжками вийшли поема «Гайдамаки», і поема російською мовою «Тризна».

1845 р. опубліковано твори «Кавказ», «Наймичка».

1845 р. – після закінчення академії повернувся в Україну, увійшов до таємної політичної організації Кирило-Мефодіївського товариства.

Опубліковано послання «І мертвим, і живим…», вірші «Заповіт»(перекладено 100 мовами), «Минають дні, минають ночі…», історичні твори «Великий льох», «Холодний Яр»; видав альбом «Живописна Україна».

1847 р. при арешті Шевченка до рук жандармів потрапила рукописна збірка «Три літа», підготовлена поетом до друку. У неї увійшли такі твори: «Сон», «Кавказ», «І мертвим, і живим…», «Єретик» і десятки поезій. До 1905 р. ця збірка пролежала в жандармських архівах. Лише окремі поезії збірки, що випадково залишилися в приватних руках, поширювалися в Україні.

1847 1857 рр. за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві та за написання гостросоціальних віршів Шевченко був засланий рядовим солдатом до Орської фортеці, а згодом – в Оренбург та Новопетровське укріплення.

1848 р. – брав участь в Аральській експедиції, під час якої створив серію живописних полотен, написав поеми «Княжна», «Варнак», «Москалева криниця» та ін., вірші «І виріс я на чужині…», «Якби ви знали, паничі…», «У нашім раї на землі…» тощо.

1857 р. П. Куліш опублікував поему «Наймичка» без Імені автора.

1858 р. повернення до Петербурга.

1859 р. подорож в Україну.

1860 р. одержав звання академіка-гравера. Цього ж року побачило світ нове видання «Кобзаря».

10 березня 1861 р. – помер Т. Г. Шевченко в Петербурзі.

22 травня 1861 р. – перепохований у Каневі на Чернечій (нині Тарасовій) горі. Огляд творчості

Т. Шевченко залишив по собі збірку поезій «Кобзар», 9 повістей (із 20-ти задуманих), п’єсу «Назар Стодоля», декілька уривків інших драматичних творів, щоденник, листи.

В історії української літератури, попри чисельні розвідки, Шевченко був і залишається непрочитаним. У його творчості відобразилися літературні стилі та епохи – від романтизму, просвітництва, реалізму – до постмодерну. Тривалий час дослідники майже не приділяли уваги записам Шевченка, які він розпочав за півтора місяця до звільнення із заслання, тобто 12 червня 1857 р., і вів їх до 13 липня 1858 р. Традиційно ці записи називають «Щоденник».

«Журнал», або Щоденник, є не лише безцінним джерелом відомос­тей про життя й оточення поета, про його суспільно-політичні, філософ­ські та художні погляди, про його ставлення до явищ літератури, мис­тецтва, історії, суспільного життя тощо. Це твір Шевченкової мемуар­ної прози, який подає «надзвичайно влучний автопортрет поета і люди­ни» і разом з тим є ключем до творчості Шевченка.

Мистецтвознавці: «Шевченко – художник»

Вчитель : Тарас Григорович Шевченко, як художник займає одне із найпочесніших місць в українському образотворчому мистецтві. Шевченко був одним із перших художників, які прокладали новий реалістичний напрям, основоположник критичного реалізму в українському мистецтві.

Учні Загальновідомо, що Шевченко був одним із зачинателів і першим видатним майстром офорту у вітчизняному мистецтві. Сам він прекрасно володів усіма відомими тоді засобами графічного зображення.

Якщо перші літературні спроби припадають на 1836-1837 роки, то найбільш ранній малюнок, що дійшов до нас і відомий під назвою «Погруддя жінки» або «Жіноча голівка» датований самим автором ще 1830 році. З цієї юнацької роботи і розпочалась творчість видатного художника. Звільнення дало право Шевченку вступити до Академії мистецтв. Він став одним з найулюбленіших учнів Брюллова, Тарас переходить з класу в клас в числі кращих учнів. У малярстві він робить дедалі помітніші успіхи. За час навчання в академії його тричі нагороджують срібною, а потім золотою медалями за малюнки з натури і живописні твори. Тарас мріяв поїхати в казкову Італію, щоб познайомитися із всесвітньо відомими шедеврами малярства, скульптури і архітектури. Та Академія послала іншого, а власних коштів на таку подорож у Шевченка, звісно, не було. Друга заповітна мрія – повернутись назавжди в Україну.

У 1843 році Тарас Григорович нарешті приїхав в Україну. Під час подорожі любов до рідного краю наштовхнула його на створення цілої серії картин. Уміння інтерпретатора історії Шевченко виявив у трьох офортах серії «Живописна Україна» – «Дари в Чигирині 1649 року», «Судня рада» і «Старости», на яких відображено історичні місця, побут і природу країни. Повертаючись в Петербург, він завершує навчання в Академії, видає на власні кошти і поширює альбом під назвою «Живописна Україна».

Велике місце в Шевченковому доробку належить портретам. Він почав працювати над ними ще кріпаком. В Академії продовжував роботу в цій галузі. Незабаром він стає одним з відомих і популярних портретистів...

Вагомими були досягнення Шевченка в галузі малярського і графічного портрета. Він виконав близько 150 творів цього жанру, половина яких створена ще до заслання. У них відчувається романтична концепція людини, яка наприкінці XVIII ст. і в першій половині XIX ст. переважала у творчості багатьох європейських художників.

Шевченко уподобав акварельний малюнок ще в доакадемічний період свого життя, маючи в ньому певні навички, а можливо, і перші здобутки.

Шевченко взяв для себе чимало корисного від російської портретної школи.

Одним з вершин його пошуків сепія «Казашка Катя» (1856-1857), в якій дано типовий образ дівчини в момент прозріння, усвідомлення себе як представниці свого народу.

Особливе місце в портретній творчості Шевченка посідають автопортрети, в яких він відобразив себе у різні порижиття, в різних настроях і переживаннях.

Іншими жанрами образотворчого мистецтва, в яких доробок Шевченка був досить вагомим, є історична композиція та ілюстрація до творів вітчизняної світової класики.

Доробок Шевченка – величезне досягнення всієї української художньої культури.

1840 рік, олія

1843 рік, олія

Мовознавці: «Значення творчостіШевченка для розвитку української літературної мови»

Вчитель. Шевченко відіграв важливу роль у розвитку української літературної мови. Він установив ту структуру української літературної мови, яка збереглась у всьому істотному як основа сучасної мови, тобто розвинув і утвердив певний склад словника і граматичний лад української мови, які стали нормою і зразком для письменників, преси, театру тощо.

Учень. Попередники Шевченка в українській літературі, починаючи з Котляревського використовували в своїх творах живу народну українську мову, а також скарби усної народної творчості, але це використання було ще обмеженим, відповідно до не досить широких тем і літературного стилю цих письменників. Крім того, вони ще не позбулися діалектних, вузькомісцевих елементів.

Норми української літературної мови, створені на народній основі, дала поезія Шевченка. Основні мовні джерела великий народний поет черпав із скарбів фольклору і живої розмовної мови. Він відібрав від загальнонародної мови все найбільш істотне і яскраве і розкрив у своїй творчості багатство, гнучкість, красу і милозвучність українського слова.

Сміливо ввів у свої твори для передачі філософських, політичних, літературних та інших понять книжні слова і вирази, слов’янізми. А також слова іншомовного походження для створення відповідного історичного або місцевого колориту.

Мова його стала зразком для наступних українських письменників.

Літературознавці: «Спогади про Шевченка» (презентує група літературознавців) 6хв.

І.Я. Франко: «Могучий дух, котрим він натхнув нашу літературу, не перестав віяти і досі, і нема українського поета і писателя пізнішої доби, котрий би вільний був від впливу того духа. Ідеї, порушені Шевченком або положені ним в основу творів поетичних, остаються живі й досі і довго ще не перестануть бути провідними ідеями української літератури… Шевченко, як усі генії, в многих поглядах випередив суспільність, для якої писав».

О.І. Білецький: «Шевченко прийшов в українську літературу тоді, коли чаша народного терпіння переповнилась вщерть. Неорганізований народний протест, не виявлений до кінця народний гнів збирався над Російською імперією як грандіозна хмара, що насувається, наливаючись свинцем... Але раптом лунає перший удар грому, перший розряд електрики, що зібралася в повітрі. Таким ударом в 30-х - 40-х рр. ХІХ ст. стала поезія Шевченка».

П.Г. Тичина: «Французький письменник Меріме говорив про Тургенєва, що той двадцяттю двома пострілами своїх оповідань «Записок охотника» бив по рабству, яке гнітило його країну. О! яким же числом можна зчислити постріли Тараса Шевченка? Взяти хоч би такі його твори, як «Катерина», «Заповіт», як «Гайдамаки», «Сон». Та він же стріляв в кріпосне право і у винуватців цього рабства – в царів і панів – буквально кожним твором, буквально кожним рядком своїм поетичним».

«Будемо ж вчитися у Тараса Шевченка любити нашу славну Вітчизну».

«Ненависть до ворогів повинна бути в нас нещадна, як нещадна вона була і в Шевченка. Націоналістичним перекрученням творчості Шевченка ми повинні давати непримиренну відсіч. Від Шевченка повинні ми взяти те, без чого ми, письменники, поети, дихати не можемо: а саме – і політичну поезію, і лірику, і сатиру, і антирелігійні стріли «Кобзаря», і багато ще чого іншого. Цінуймо ж спадщину Шевченка! Учімося у нього!».

М.І. Костомаров: «Гаряче любив він українську народність, але понад усе співчував долі простого народу, і улюбленими його мріями були думки про свободу цього народу від поміщицького гніту».

М.О. Добролюбов: «Він вийшов з народу, жив з народом, і не тільки думкою, але й обставинами життя був з ним міцно і кровно зв’язаний».

«Він – поет цілком народний, такий, якого ми не можемо вказати у себе. Навіть Кольцов не йде з ним в порівняння, тому що складом своїх думок і навіть своїми прагненнями іноді віддаляється від народу. У Шевченка, навпаки, все коло його дум і співчуттів перебуває в цілковитій відповідності із змістом і ладом народного життя».

В.П. Острогорський: «Шевченко зумів в житті вітчизни віднайти загальнолюдські мотиви, які роблять поета зрозумілим і дорогим для кожного, незалежно від його національності… Кожна нація вважала б за найбільшу для себе честь назвати такого поета своїм».

Рене Депестр: «Шевченко з його сонячним темпераментом – це такий вогонь, який кидає свої відблиски на всі народи, що борються за справедливість і красу. Треба ширше відчиняти всі вікна й двері поетичному вітру Шевченка, що лине з берегів Дніпра. Для Куби, для Гаїті, для всієї Латинської Америки познайомитися з Шевченком, прилучити його до свого щоденного життя – це значить сприяти ще буйнішому розквіту нашої весни».

А. Церетелі: «Признаюсь, я перший раз зрозумів з його слів, як треба любити батьківщину і свій народ».

П. Грабовський: «По силі і глибині ліризму, по художній яскравості і красі образів, по чарівній принадності і мелодійності вірша Шевченко стоїть поряд з найвидатнішими поетами слов’янського світу – Пушкіним і Міцкевичем…».

Абдільда Тажибаєв: «Тараса ми любимо ще й тому, що він, як професіонал-художник, за час заслання в Казахстані зробив десятки чудових малюнків з життя казахського аулу того часу, в яких зображував винятково непривабливе, тяжке життя бідняків і батраків. Ці роботи поета роблять його справжнім Рембрандтом, основоположником національного живописного казахського мистецтва».

Г.В. Плеханов: «Про поетичний талант Шевченка може бути тільки одна думка: покійний Тарас Григорович належить до числа найбільш народних поетів, яких тільки знає всесвітня історія літератури».

Литературный вечер дает представление о личности и творчестве Т.Г. Шевченко, как литератора, так и художника, формирует интерес к личности и творчеству Т.Г. Шевченко. Может быть применено на факультативных занятиях по литературе, для проведения классных часов и библиотечных мероприятий.

Оборудование: карта Украины, портрет Т.Г.Шевченко; картины Т.Г.Шевченко; песня «Ревет и стонет Днепр широкий». Портрет художника К. Брюллова, портрет поэта Жуковского /художника К. Брюллова/

«Он сам был бессмертной песней своего талантливого, свободолюбивого народа»

Белинский .

/Звучит песня «Ревет и стонет Днепр широкий»/

Библиотекарь: Эту знаменитую песню о Днепре сочинил Тарас Григорьевич Шевченко. Он был великий поэт - слагал чудные стихи, кроме того, он был и талантливый художник - писал прекрасные картины. Довольно взглянуть на него, чтобы запомнить этот высокий лоб, серо-голубые глаза. С портрета на нас смотрит человек с простым добрым лицом. И сегодня мы собрались, чтобы поговорить об этом человеке. Мне помогут учащиеся 8 класса.

1 Ведущий : Тарас Шевченко родился 190 лет назад в 1814 году, в бедной крестьянской семье. Отца звали Григорий Иванович, а мать - Катерина Якимовна. Все родные были крепостными. Тарас родился в селе Моринцы. Но вскоре пан перевел семью в село Кириловка - теперь Шевченко, на Черниговщине. Тут в убогой хате прошло его детство (показ картины «Хата»).

2 Ведущий : Семья жила в нужде: пять сестер и два брата. Отец и мать пропадали на панском поле, и Тарас целыми днями их не видел. Мать заменяла сестра Катерина. Тарас рос очень любознательным. Он любил слушать сказки и песни. Но больше всего он любил деда Ивана. Он рассказывал о героях, о восстаниях крепостных крестьян. Рассказы деда будили у Тараса раздумья о судьбе крепостных людей.

3 Ведущий: О том, как Тарас ходил искать железные столбы, которые подпирают небо, рассказали его родные. Один раз играл он в садике. Тихо журчала речка. На кустах калины пели птицы. Полуденное солнце медленно катилось по небу. Катерина полола цветник и тонким голосом пела песню. Она не видела, как Тарас сошел вниз, в долину, и побрел за село. Дед Иван говорил: «Там небо подперто столбами».

Да где же столбы, что небо подпирают? Может быть, там, где небо сходится с землей?
Далеко - далеко на закате садилось солнце.
Навстречу Тарасу ехали чумаки, они привезли мальчика домой. Тем временем в хате началась тревога. Катерина с ног сбилась, нигде не нашла своего любимца. Но вот показалась белая голова.
- Пришел! Пришел! После ужина уложила его спать, с ласковым укором назвала его «бродяжкой».

4 Ведущий : Рисовать начал очень рано. Как попадется ему в руки мел или уголь, так сейчас разрисует стену или пол в хате. Мать и сестра Катерина очень хорошо рисовали. На стенах около окон - цветы, на печке - голубей, петухов. Их приглашали рисовать в соседние хаты. Зимой мальчик наблюдал, какие рисунки рисует мороз на стекле, на смену зиме приходила весна. Позже Тарас Шевченко пишет поэму «Гайдамаки» и так рисует весну.

Землю, спавщую под снегом,
Весна разбудила,
Муравой - травой одела,
Цветами покрыла.

В поле жаворонок звонкий,
Соловей на вербе
Пробужденную встречают
Землю песней первой.

1 Ведущий: Когда Тарасу минуло 8 лет, дед Иван отдал его в науку к дьяку Павлу Рубану. Первый год дьяк учил ребят славянской азбуке. На второй год - читать и писать. Вот была и вся грамота. Тарас быстро освоил эту грамоту. А девочек и совсем не учили. Учитель - дьяк был очень сердитый. Провинившихся учеников часто стегал вишневыми розгами. А по субботам порол всех подряд - и правых и виноватых. Тарас был послушным ребенком. Однако в субботу попадало и ему.

Листок бумаги. И скреплю
Я ниткой книжечку. Крестами
И тонкой рамкою с цветами
Кругом страницы обведу.
Перепишу сковороду
Или «Три царие со зары»
И от дороги в стороне,
Чтоб обо мне кто не судачил
Пою себе и плачу.

2 Ведущий: Самые дорогие люди - это отец и мать. Когда Тарасу было 9 лет умерла труженица мать, она часто болела. Осенью того же года отец привез из Моринц мачеху с 3 детьми. Тяжело жилось сиротам. Однажды отец уехал из дома далеко с чумаками. В это время в хату зашел старый солдат - и попросился переночевать. Утром солдат увидел, что из его мешка кто-то выкрал 3 золотых. Мачеха заподозрила Тараса, и избила его, он спрятался в кустах калины. А потом выяснилось, что били Тараса напрасно, потому что деньги украл Степанько - сын мачехи. Отец часто ездил в дальние дороги. Зима была лютая, а какая одежда у крепостного? Свитка с дырками, на спине ветер гуляет. Недолго проболел Григорий Иванович, перед смертью поглядел на Тараса и сказал, что в хозяйстве ему делать нечего, потому что из него выйдет большой человек.

Библиотекарь: Много пришлось Тарасу перенести невзгод, но он постоянно учился, только учителя были у него не совсем удачными. Учился он рисовать в основном у дьяков, которые доверяли ему самую трудную работу. Прошло немного времени - из далекого города Вильни приехал пан Павел Васильевич Энгельгардт, владелец Тараса, который забрал его к себе в покои казачком. Тарас Шевченко впервые видел такие большие города, как Киев. Теперь пришлось ему учиться польскому языку.

3 Ведущий: Тарас был подвижный, привык работать, а тут приходилось сидеть в прихожей. На ночь спать Тарас ходил в людскую, там стоял его заветный сундучок с картинками, чаще всего рисовал он деда Ивана. Однажды пан с женой поехали на бал. Казачок зажег свечи, и начал срисовывать портрет одного из героев В.О.войны 1812 года - казака Платонова. Он его срисовал полностью, осталось дорисовать только копыта коню. Увлекшись работой, он не заметил, как вернулся пан и вошел в кабинет.

Кто тебе позволил свечи жечь? Побил пан Тараса, да еще и наказал слуге Сидорке на другой день, на конюшне отстегать его розгами. И все-таки с каждым днем рисунков в сундучке становилось все больше. В свободное время он рисовал сад дома, людей. Пани София как-то сказала своему мужу, что Тарас хорошо рисует, тогда в праздничные дни, пан позволил ему рисовать в своем саду с натуры. Как-то раз зашел сосед пана. Это был известный художник - портретист Ян Рустем. Он сразу оценил рисунки юного крепостного, советовал пану отдать его учиться. Грянули события 14 декабря 1825 года. Эхом они прокатились по России. Царь - самый крупный помещик в России - казнил людей за то, что они требовали воли, земли, человеческих прав. Осенью 1830 года революция докатилась и в Вильну, обеспокоенный пан Тараса бросил службу в Вильне и умчался в Петербург. Так юный Тарас попал в большой город, столицу России.

4 Ведущий: Пан все-таки отдал наконец Тараса учиться к художнику В.Ширяеву, который в свое время тоже был крепостным. Ему было дано право пользоваться библиотекой художника. Ширяев тогда расписывал потолок большого театра. Эту работу он доверил Тарасу.

Кто это расписал? - спросили у Ширяева.
- Это мой ученик, крепостной пана Знгельгардта, Тарас Шевченко.
- Хорошо рисует!
- Так он и портреты, и картины пишет. Талант!
- Это хорошо! Надо, чтобы такой талант не пропал. Надо бы послать его в высшую художественную школу - в Академию.
- Что вы, в Академию? Туда же крепостных не допускают. В Академии имеют право учиться только свободные люди.

1 Ведущий: Тараса привлекали красоты Летнего сада, он ходил любоваться и рисовать мраморные статуи. И однажды встретился с земляком - художником Иваном Максимовичем Сошенко, через которого познакомился с передовыми людьми того времени: Венициановым, Брюлловым. Тогда же в тайне от друзей начал писать стихи, поэмы «Порченая», «Думы мои».

Думы мои, думы мои
Горе, думы с вами!
Что вы встали на бумаге
Хмурыми рядами?
Что вас ветер не развеял
Пылью на просторе?
Что вас ночью, как ребенка
Не приспало горе?

2 Ведущий : Передовые люди Петербурга - писатели, поэты, художники - стали друзьями Тараса Шевченко. Они пробовали уговорить пана, чтобы отпустил Тараса на волю, Но где там! И слушать не хотел. Пану нужны деньги. Когда, решив выкупить его из крепостного рабства, они спросили, сколько он возьмет за Тараса, - пан запросил 5 тысяч. Сговорились на 2,5 тысячах. В то время это были большие деньги. Друзья всем сердцем решили помочь. Жуковский уговорил Карла Брюллова написать его портрет и разыграть этот портрет в лотерею. Портрет был написан - он и сейчас в Киеве в музее Т.Г.Шевченко. Его разыграли в лотерею, собрали 2,5 тысяч рублей и выкупили Тараса из неволи. Тогда ему было 24 года. 25 апреля 1838 года на квартире художника Брюллова Тарасу была вручена отпускная. С огромным увлечением Тарас взялся за работу. Писал картины под руководством Карла Брюллова. Много читал, пополнял свои знания. А главное - он теперь был вольным человеком! Тарас Григорьевич писал своему брату Никите: «Живу, учусь, никому не кланяюсь и никого не боюсь… Великое счастье быть вольным человеком».

3 Ведущий: Учась в Академии художеств, Тарас Григорьевич проявил большое дарование. Он получил в награду 3 серебряные медали за картины: «Рисунок с натуры», «Маленький побирушка дает кусок хлеба собаке», «Цыганка-ворожея». В то же время у Тараса проявился талант художника и поэта. Он писал народные стихи. Собрав их, он издал книгу, которую назвал «Кобзарь», поэму «Гайдамаки» и многие другие стихи.

В темной роще ветер воет,
По полю гуляет,
Он на тополь налетает,
К земле пригибает.
Стан высокий, лист широкий
Зачем зеленеет!
Кругом поле, словно море,
Широко синеет
Погляди чумак на тополь,
Сердцу грустно станет;
Чабан утром с сопилкою
Сядет на кургане,
Глянет и душа заноет:
Кругом ни былинки!
Гибнет тополь, как в неволе
Гибнет сиротинка.

Поэтические произведения Шевченко иногда заполнял живописными работами. Так он сочинил поэму «Катерина» и на эту тему же написал картину.

4 Ведущий: Тарас Григорьевич давно жаждал побывать на Украине. Он не был там 14 лет. На родине Тарас Григорьевич навестил своих братьев - Микиту, Осипа и сестер - Катерину, Ярину, Марусю. Побывал у деда Ивана, у всех своих родных. Тарас Григорьевич очень любил детей. Проезжая по Украине и глядя на детей крепостных, он как бы видел свое детство.

Когда еще…
Мальчишку встречу, одинок
Как с ветки сорванный листок.
Сидит он прислонившись к тыну,
Одетый в рваную холстину, -
И мнится мне, что это я,
Что это молодость моя!
И мнится мне: в суровой доле
Он не увидит вольной воли,
Священной воли. И вот так…
И вот так -
Напрасно - прахом пролетали
Все лучшие его года.

На Украине Тарас Григорьевич был в течение жизни три раза.

1 Ведущий : В 1846 году интеллигенция Киева организовала кружок людей, которые мечтали объединить славянские народы в одну семью, мечтали уничтожить крепостное право. В кружке был доносчик и 5 апреля 1847 года Шевченко был арестован. Во время ареста нашли рукописи его стихов «Сон», «Заповедь». В стихах он смеется над царской четой:

Царь по залам выступает
Высокий, сердитый.
Прохаживается важно
С тощей, тонконогой
Словно высохший опенок
Царицей убогой.
А к тому ж она бедняжка
Трясет головою.

Царь Николай читал, он был в бешенстве. Суда не было. Царь написал своей рукой: «Под строжайший надзор, с запрещением писать и рисовать». Это было самым суровым наказанием. Шевченко повезли в Оренбург, затем в крепость-тюрьму Орск. В Орске рядового Тараса Шевченко муштровали каждый день до потери чувств. Он был измучен, болел цингой. Но не падал духом, а начал тайком писать стихи и прятать их за голенище сапог, по-украински - «халява». Эту книжечку так и зовут теперь «Захалявная». В ссылке Тарас много слышал рассказов о страшной жизни крепостных России. Видел Тарас, как местное население казаков терпит людское угнетение.

2 Ведущий: Неожиданно весной 1848 года в Оренбург приехал молодой географ и моряк офицер Алексей Бутаков. Ему нужно было подобрать людей, чтобы взять их с собой на Аральское море для изучения его берегов и богатства. Бутаков взял Шевченко для зарисовок берегов Аральского моря. Тарас был рад вырваться из крепости, он мог рисовать. Отряд прошел пешком 700 км. до форта Раим, готовились к морскому походу. Два месяца плавал на корабле « Константин» и все рисовал и рисовал. За это время он написал много волнующих стихов о Родине, о своей любимой Украине. Вспоминая свое детство он писал:

Вишневый садик возле хаты,
Хрущи над вишнями снуют
С плугами пахари идут,
Идут домой, поют девчата,
А матери их дома ждут.

Все ужинают возле хаты.
Звезда вечерняя встает,
И дочка ужин подает.
Ворчала б мать, да вот беда-то,
Ей соловейко не дает.

Мать уложила возле хаты
Ребяток маленьких своих
Сама заснула возле них,
Затихло все… Одни девчата
Да соловейко не затих.

3 Ведущий: Почти полтора года исследовала экспедиция берега Аральского моря, на вторую зиму прибыла опять в Орск. В это время один из офицеров донес, что Шевченко нарушил царскую волю - рисует и пишет, а начальство ему потворствует. У Шевченко сделали обыск, отобрали его бумаги, книги и посадили в тюрьму. Через пять месяцев его перевели в Ново-Петровскую крепость.

4 Ведущий: Когда Шевченко везли в эту «незапертую тюрьму», он взял свежую веточку вербы и привез с собой. Поэт посадил и каждый день поливал ее, и вот из веточки выросло большое дерево. В этой крепости пробыл Тарас Григорьевич 7 лет, за ним постоянно следили, как бы у Шевченко снова не оказалось в руках карандаша и бумаги. Это была мука. Были случаи, когда солдатам присылали по почте деньги, офицеры брали их и пропивали, если солдат возмущался, то его прогоняли через строй. 2 тысячи солдат ударяли провинившегося розгой. Тарас нарисовал картину «Кара шпицрутеками». Из глины Тарас Григорьевич лепил фигурки детей, которые позировали ему. Он очень любил детей и впоследствии изобразил их в картинах: «Дети нищие», «Дети просят милостыню». Десять лет и три месяца пробыл Шевченко в ссылке, которая подорвала его здоровье. 1 августа 1857 года комендант крепости выдал Шевченко билет до Петербурга. Но когда Тарас Григорьевич прибыл в Нижний Новгород, у него отобрали документы и запретили жить в Москве и Петербурге. После долгих хлопот друзей Шевченко был разрешен въезд в Петербург.

1 Ведущий: В конце мая 1859 года он получает разрешение на выезд в родную Украину. Поехал Тарас Григорьевич с Украины, но думка поселилась - дожить свой век на Родине.

2 Ведущий: После возвращения из путешествия по Украине Шевченко долго хворал, но очень много работал: готовил новое издание «Кобзаря», ему очень хотелось, чтобы простой народ учился, он составил для этого букварь. В 1860 году он пишет более 40 поэм для взрослых и детей. Зимой Тарас Григорьевич совсем расхворался и слег. 9 марта 1861 года ему исполнилось 47 лет. Пришли поздравительные телеграммы, пришло много друзей, но Тарас Григорьевич уже не мог подняться. На другой день ему стало легче. В половине шестого он встал, пошел в мастерскую дописать портрет. Но, когда начал спускаться с лестницы, ноги у него задрожали, он покачнулся и упал. Холодным утром 10 марта 1861 года его не стало. Друзья схоронили поэта на смоленском кладбище в Петербурге. Но еще при жизни Шевченко написал «Завещание», просил похоронить его на милой Украине. Выполняя его завещание, друзья начали хлопотать о том, чтобы перевезти прах на Украину. От Москвы до Киева везли на лошадях. Гроб пронесли по-над Днепром на Подол, поставили на пароход и отвезли в Канев. И тут, над Днепром, на высокой круче схоронили поэта, как он завещал.

Библиотекарь : Тернист и труден был жизненный путь поэта и художника, коротка его жизнь, но он никогда не изменял своему народу. Много лет прошло после смерти Тараса Григорьевича Шевченко, но он живет в памяти народа.

Семенкова Вера Степановна , библиотекарь

и размещение баннера -ОБЯЗАТЕЛЬНО!!!

Мельник Н.І.

Вчитель початкових класів СЗШ №2

м. Марганця

„Конспект інтегрованого уроку”

Мета:

навчальна - доповнити, ;розширити;знання;учнів;про Шевченка -поета, Шевченка - художника; вчити працювати с художньою літературою, порівнювати, співставляти, виділяти головне, ;робити висновки;

розвиваюча - ;розвивати спостережливість, вміння передавати;на малюнку своє бачення твору; вміння виконувати короткотермінові завдання на основі асоціацій;

;виховна - ;виховувати любов і повагу до спадщини, яку нам;залишив;Тарас Григорович Шевченко.

Обладнання: портрет;Тараса Шевченка, ;твори;поета, ;картини; грамзапис вірша - пісні " Реве та стогне Дніпр широкий", схематична карта України, ;мікрофон, ;;скрипка, фарби, свічка, папір

Тип уроку: інтегрований, з поєднанням позакласного читання, музики та образотворчого мистецтва.

Хід уроку.

/. ;;;;;;;;Організаційний момент.

Підготування учнів та робочих місць до уроку,

Перевірка наявності учнів.

//. Актуалізація знань та чуттєвого досвіду учнів.

Діти, сьогодні у нас незвичайний урок, ми дізнаємося багато нового і цікавого про одну дуже талановиту, незвичайну людину, яка залишила незабутній слід в історії української літератури. А про кого саме йтиме річ, ви дізнаєтесь із інсценівки.

Оксана: ;;Чом же плачеш ти? Ох, дурненький Тарасе, давай я сльози витру. Не сумуй, Тарасику, адже, кажуть, найкраще від усіх ти читаєш, найкраще за всіх ти співаєш, ще й, кажуть малюєш. ;От виростеш і будеш;малярем. ;;Еге ж?

;Тарасик: Еге ж, малярем.

;Оксана". І розмалюєш нашу хату?

Тарасик: Еге ж. А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здатний. ;;Ні, я не ледащо!

Я буду, буду таки малярем!

Оксана: Авжеж, будеш! А що ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята! Ой, бідні ягняточка, що чабан у них такий - вони ж питочки хочуть.

Ш.Повідомлення теми уроку.

Кого в образі цього маленького хлопчика ви впізнали?

Так, мова піде про Т. Г. Шевченка.

ІУ.Повідомлення завдань уроку:

Наше завдання: продовжити творчу спадщину поета, а ще дослідити, чи здійснилася заповітна мрія хлопчика - Тарасика?

Яка ж його заповітна мрія?

А навіщо це нам знати?

(відповіді дітей)

V. Узагальнення вивченого матеріалу з позакласного читання.

А ще Шевченка називають Кобзарем. Кого раніше називали кобзарями? (відповіді дітей)

Так, раніше називали кобзарями мудрих дідусів, що ходили від села до села, грали на кобзі, правдиво розповідали людям про життя на Україні. Це, переважно були пісні сумного характеру.

Чому Шевченка називають Кобзарем?

1.;;;;;;Довести за творами поета, що Шевченко правдиво розповідав про життя за часів кріпаччини.

" Якби ви знали паничі".

III та IV групи - ;;;;" Мені тринадцятий минуло".

V група;- ;;;;"Сон".

Аналітична група - слідкує за відповідями та доповнює при необхідності.

б). Правила роботи в групах.

коли хтось говорить, всі слухають і не перебивають; намагатися обговорити всі ідеї, думки.

в). Хід обговорення.

перевірка роботи в групах - виступ доповідача; доповнення, якщо є, аналітичної групи; запис основних рис творів.

г). Підведення підсумків обговорення.

;;;;;;;Так як жилося за часів кріпаччини людям?

;;;;;;;А самому Шевченку?

;;;;;;;А як розповідав поет про природу? Доведіть це за допомогою твору.

2.;;;;;;Довести за творами поета, що Шевченко розповідав про природу.

Творчі завдання кожна група учнів обирає самостійно.

а). Хід обговорення.

перевірка роботи в групах - виступ доповідача; доповнення, якщо є, аналітичної групи; запис основних рис творів; оцінювання роботи.

VI. Підведення підсумків уроку з позакласного читання.

;;Шевченка називали Кобзарем, бо він правдиво і мудро розповідав про ті страждання, яких сам зазнав, та люди, які тоді жили. Але він з великою любов"ю оспівував природу рідного краю, її чарівність, неповторність. В ті жахливі часи, зазнаючи величезних страждань, хлопчик ріс допитливим і розумним, працьовитим і уважним. А мрія стати художником ніколи не залишала Тарасика. Але були у нього і інші мрії. А які саме дізнаємося з уривку твору Оксани Іваненко "Біла ніч".

БІЛА НІЧ

Як добре, що в Петербурзі білі ночі!

;;Хлопці, зморені денною працею, ще не сплять. Зовсім тихо на хазяйській половині. Тільки Тарас ніяк не може заснути в своєму кутку.

;;У крихітне віконце на горище пробивається світло. Видно як удень. Це петербурзька біла ніч. Тарас не може заснути. Та він не хоче зараз спати. Голова його повна думок і мрій. Це його єдиний вільний час, він може думати, про що хоче. Зараз так видно, він може робити, що хоче.

;;Тарас пройшов садом і повернувся в алею статуй. Яка тиша, який спокій зараз у цьому саду! Ніхто й ніщо не заважає, він може віддатися своїй улюбленій справі. Тарас виймає папір і починає перемальовувати статуї. Але всі почуття, думки, мрії збудженні прогулянкою. Про що міг думати Тарас? Ех! Якби можна було заспівати! Заспівати рідну пісню, яку співали рідні сестри, мати, старий дід там, на далекій Україні. Йому дуже захотілося заспівати так, як колись співав він сам, блукаючи ярами, степами, над синім Дніпром. Цього, звичайно, не можна робити. Але в голові линуть ці пісні, з якимось новими, своїми словами, і замість того, щоб малювати, як збирався, на рисувальному папері він записує свої пісні.

;;Перед очима линуть широкі степи, зелені гаї і діброви, рідний Дніпро, то такий ласкавий привітний у літні ясні дні, з тихими вербами, що схиляються над ним, то непокірний, ревучий та могутній.

;;;;Реве та стогне Дніпр широкий,Сердитий вітерзавива,

Додолу верби гне високі, Горами хвилі підійма...

;;;Біжать рядки за рядками. Легко, без напруження,Тарас пише рідною своєю мовою, якою розмовляв на селі з батьком, братами, сестрами, якою розказував дід свої нескінченні оповідання, Якою рідна ненька співала пісні над убогою колискою. Він перечитує, і самому дивно, що виходить так складно, так просто і гарно, і він усміхається щасливо, розгубленою посмішкою. ;;;;Як же це добре, що в Петербурзі білі ночі!

VII. Актуалізація знань та чуттєвого досвіду учнів.

Про що мріяв Шевченко в літньому саду?

Так, мріяв малювати, співати, а створив чудовий твір, в якому так точно передав характер наймогутнішої річки України - Дніпра. А ми спробуємо втілити мрію Тарасика.

VIII. Повідомлення завдань уроку з;малювання:

Сьогодні в своїх малюнках спробуємо передати силу і могутність Дніпра, його непокірність.

IX. ;;;;;;Узагальнення вивченого матеріалу з музики та малювання.

» ;;;Краще зрозуміти цей твір нам допоможе музика.

а). Прослухування грамзапису твору "Реве та стогне Дніпр широкий" у виконанні капели бандуристів. » ;;;

;;;Вслухайтесь в музику. Як вона звучить?

;;;;;;;Яка за характером? ;;;;;;;;(горда, неспокійна, простора, насичена, велична)

б). Робота над образами твору.

Зачитайте І строфу вірша. Які образи присутні? ;;;;(Дніпро, вітер, верби, хвилі).

Зачитайте II строфу вірша. Які образи присутні? ;;;(місяць, хмари).

Зачитайте III строфу вірша. Які образи можливо побачити, а які почути?

Які кольори допоможуть передати настрій твору?

Шевченко малював свої твори вуглинкою, а ми будемо малювати спочатку невидимим пензликом - свічечкою, а потім широким пензликом.

а). Виконання роботи.

*Як розташовуємо папір?

*Що будемо малювати першим?

*Що темніше небо чи земля?

г). Слухання музичного інструменту.

;;;;;;;Щоб вам легше було передати образи твору, його характер, Аня вам буде допоморати разом зі скрипкою.

X. Підведення підсумків уроку з образотворчого мистецтва

а). Демонстрація кращих робіт;;;(по одній з кожної групи);

» ;;;Я, гадаю, Шевченко був би задоволений вашою роботою, а от зараз я запрошую до маленької художньої виставки творів Шевченка - художника.

б). Демонстрація репродукцій Шевченка.

I;;;;;;;період творчості. ;;;Малюнки, виконані в дитинстві та картини, створені під час навчання в Петербурзі.

II;;;;;;період -;;;;;;;;Серія "Живописна Україна", "Циганка - ворожка".

Катерина, у Києві,в Корсуні, у Черкасах, дари в Чигирині, діти Рєпніних.

/// період -;;;;На засланні. Казахські діти.

Порівняння з віршами за характерними рисами записаними на дошці.

в). Розповідь про подорож по Україні після повернення з Петербурга.

;;;;Знаходячись далеко від України Шевченко завжди дуже сумував за Батьківщиною. І лише після;;14 років чужини, у травні 1843 року йому вдалося повернутися на Україну. Повернувшись поет мандрує по містах і селах Полтавщини, Катеринославщини, Київщини. У вересні Шевченко об"їхав місця, пов"язані з історією Запоріжської Січі, побував на острові Хортиця, на території сучасного Нікополя, Марганця.

;;;;Давайте, діти, звернемось до нашого проекту, нашої карти і пригадаємо, які ж саме Січі козацькі і де були розташовані на території нашої області. От і визначимо за допомогою ось цієї стрічечки шлях - подорож Шевченка. Розпочав він з Черкащини, відвідав Верхньодніпровськ, Катеринослав, Олександрівськ, Покровське.

;;Поет на власні очі побачив місяця, якого він оспівував у своїх творах. Під час подорожі він не розлучався з альбомом і зробив десятки малюнків, але збереглися лише декілька. А ось цей (демонстрація картини) знаходиться в музеї Дніпропетровська.

г). Вправа "Мікрофон ".

Як ви гадаєте, діти, чи здійснилася мрія маленького Тарасика?

Які риси характеру проявив він для досягнення своєї мрії?

Чи вважаєте ці риси потрібними вам?

А чи варто нам про це говорити, читати, адже це мрія однієї людини, а у кожного - є свої?

Обговоріть це питання в групах і висловіть свої аргументи з допомогою мікрофону.

Якщо "ЗА" - то чому? ;;;якщо "ПРОТИ" - то чому?.

XI. Підведення підсумків уроку.

;;;;Мені було дуже приємно працювати, бо ви з увагою віднеслись до мрій Тараса Шевченка, а значить і свої мрії зможете втілить в життя.

;;;;Вдома прочитаєте ще раз твір "Біла ніч" і розповісте батькам про те, як з"явився малюнок, який ви намалювали на уроці до цього твору.

Тема: "Я буду, буду таки малярем!"

Понравилось? Отблагодарите, пожалуйста, нас! Для Вас это бесплатно, а нам - большая помощь! Добавьте наш сайт в свою социальную сеть:

Легло костьми

Ученик. Тарас Григорьевич Шевченко - непримиримый борец против любого притеснения человека человеком, поэт-гуманист, глубоко народный поэт. Писать стихотворения начал еще до освобождения из крепостничества, потому что до 24-х годов был крепостным. В 1840 г. вышел первый поэтический сборник Тараса Шевченко «Кобзарь». Самим названием автор пытался показать, что он выступает певцом народа, его стремлений, надежд, мечтаний о лучшей судьбе. «Кобзарь» в 1840 г. проникнут стихийным протестом против той несправедливости, которая существовала в Украине. С большой любви поэта к Украине, к своему народу выросла правдивая, неповторимая поэзия «Кобзаря»

Блуждают люди; повысыхали
А материнских горячих слез!

В символическом образе Прометея показал несокрушимость народов царской России, а в образе орла-хищника - царизм, который людей «карает» и пьет кровь трудовиков.

Ученик. Беспощадную критику русского «темного царства» дал Шевченко в поэме «Кавказ» (в 1845 г.), где изобразил борьбу, которую вела Россия в 1843-1859 гг. с черкесами. Эта борьба со свободолюбивыми жителями Кавказа была долгой, затяжной и с огромными обоюдными жертвами. Автор показывает огромные страдания, трагедию народа, трагедию войска, посланного царизмом завоевывать Кавказ:

Это, тот Первый
С детьми и внучками, утопить
Встречает…

Не умирает душа наша
Всех императоров бы хватило
Вдову - сиротину.
И детишек своих ведут.

Накралися!

Я так ее, я так люблю

Страницы: 1 2

Долго ли в том мире
Людей муштруемых немало
Мою Украину бедную

Встанет Украина и развеет тьму неволи

Т.Г. Шевченко видел и понял, как тяжело Украине, какую несправедливость причинил ей русский царизм и украинские господа: Ободранная, сиротой Над Днепром, Тяжело - трудно сироте. А никто не видит - Только враг, который смеется…

Беленькие дома, свалились
Ученик. Большое народное горе, нищету и народную несправедливость увидел Т. Шевченко, когда он после освобождения из крепостничества посетил Украину.

При ней душу погублю!

Сады зелени, сгнили

Тарас Григорьевич Шевченко. Автопортрет Выдающийся украинский поэт и художник Т.Г. Шевченко родился 25 февраля (9 марта) 1814 года в селе Моринцы Звенигородского уезда Киевской губернии (ныне - Черкасской обл.) в семье крепостного крестьянина помещика П.В. Энгельгардта. Через два года родители Тараса переселились в село Кирилловку, где он провел детство. Мать Тараса умерла в 1823 году, а в 1825 году, когда Шевченко шел 12-й год, умер и его отец. С этого времени начинается тяжелая, кочевая жизнь беспризорного ребенка, сначала у учителя-дьячка, затем у соседних маляров. В школе дьячка Шевченко выучился грамоте, а у маляров познакомился с элементарными приемами рисования.

Портрет Павла Энгельгардта, сделанный Т. Шевченко акварелью, 1833 год В 1828 году, он попал в прислугу помещика Энгельгардта в селе Вильшана, сначала поваренком, а затем в роли казачка. Через год Тарас служил в доме помещика в Вильно, а с его переездом в столицу в начале 1831 года - в Петербурге. Обнаружив способности мальчика к рисованию, Энгельгардт решил сделать из него домашнего живописца и послал его в 1832 году в обучение к "разных живописных дел цеховому мастеру" В.Ширяеву.

В праздники юноша посещал Эрмитаж, срисовывал статуи в Летнем саду, где в 1836 году и познакомился с земляком - украинским художником И.М. Сошенко, который, посоветовавшись с украинским писателем Гребенкой, представил Тараса конференц-секретарю Академии художеств В.Григоровичу, художникам Венецианову и К.Брюллову, поэту В.Жуковскому. Эти знакомства имели огромное значение в жизни Шевченко, особенно в деле освобождения его из неволи. В своей автобиографии Т. Шевченко писал: «Тогда, сговорившись предварительно с моим помещиком, Жуковский просил Брюллова написать с него портрет, с целью разыграть его в частной лотерее. Великий Брюллов тотчас согласился, и портрет у него был готов. Жуковский, с помощью графа Виельгорского, устроил лотерею в 2500 рублей, и этой ценой была куплена моя свобода 22 апреля 1838 года". В знак особого уважения и глубокой признательности к Жуковскому, Шевченко посвятил ему одно из наиболее крупных своих произведений: "Катерина".

Катерина год «… Есть на свете доля, А кто её знает? Есть на свете воля, Где ж она гуляет? Есть на люди на свете- В золоте сияют, Кажется, богаты, А доли не знают- Ни доли, ни воли! С бедой породнятся- Жупан надевают, А плакать стыдятся, Так берите ж злато, Богачами станьте, А горькие слезы Для меня оставьте. Затоплю недолю Горькими слезами Затопчу неволю Босыми ногами! Тогда я и весел, Богат и доволен, Когда моё сердце Забьется на воле!» (1938 г.)

В том же, 1838 году Тарас Шевченко поступил в Академию Художеств, где стал учеником и товарищем К.П. Брюллова. Уже за жанровые композиции 1840 года («Мальчик –нищий, дающий хлеб собаке» и «Цыганка- гадалка») Шевченко был удостоен серебренной медали второй степени. В годы учебы в Академии художеств он создал целый ряд своих известных произведений, среди которых «Автопортрет», «Катерина», «Крестьянская семья», многочисленные рисунки, а также автоиллюстриции и иллюстрации к произведениям Пушкина, Квитко- Основьяненко, Надеждина, Гоголя и Шекспира. Цыганка- ворожка, 1840 г.

Годы лучшие в жизни Шевченко. В этот период расцвело и его поэтическое дарование. В 1840 году в Петербурге был опубликован первый сборник стихов Шевченко под названием "Кобзарь", начавший новую эпоху в истории украинской литературы. В 1842 году вышли "Гайдамаки" - самая крупная его работа. Другие значительные произведения этого периода - поэмы "Катерина" (1838), "Слепая" (1842), "Бесталанный" (1844), "Наймичка" (1845), драма "Назар Стодоля" (1843). Политические поэмы "Сон" (1844), "Кавказ" (1845). В это время поэт знакомится и общается со многими видными деятелями культуры того времени, в том числе и нашим земляком актером М.С. Щепкиным.

Портрет М.С. Щепкина работы Т. Шевченко, 1857 г. Шевченко и Щепкин знали друг о друге задолго до личного знакомства, которое произошло, по видимому, в 1844 г. в Москве. Посвященное Щепкину стихотворение "Заворожи менi, волхве", написанное 13 декабря 1844, свидетельствует о том, что уже тогда между ними установилась сердечная близость. На протяжении многих лет дружба эта несла в себе глубокую идейную, творческую, человеческую близость гения поэзии и гения сцены. « Зачаруй меня, волшебник, Друг мой седоусый! Ты закрыл для мира сердце, Я ж еще боюся,- Страшно мне дотла разрушить Дом свой обгорелый, Без мечты остаться страшно С сердцем опустелым…»

Костел в Киеве год В мае 1843 года Шевченко выезжал на Украину, где провёл около года. Вернувшись в Петербург и окончив Петербургскую Академию художеств весной 1845 года он получив звание "неклассного (свободного) художника" вернулся на Украину, намереваясь поселиться в Киеве. В это время он работал художником в Киевской археологической комиссии, много путешествовал по Украине, писал и рисовал.

В 1846 году Шевченко вошел в основанное в конце 1845 года преподавателями и студентами Киевского университета тайное Кирилло- Мефодиевское общество, состоявшее из молодых людей, интересовавшихся развитием славянских народностей, в частности украинской. В апреле 1847 года по доносу провокатора общество было раскрыто полицией. Его участники, были арестованы и понесли наказание, причем больше всего досталось Шевченко за его нелегальные стихотворения. Он был сослан рядовым в Оренбургский край. Утверждая приговор о ссылке и "строжайшем наблюдении, дабы от него, ни под каким видом, не могло выходить возмутительных сочинений", Николай I добавил от себя: "под строжайший надзор с запрещением писать и рисовать". Шевченко пишет Жуковскому письмо с просьбой о ходатайстве ему только одной милости - права рисовать. В этом смысле за Тараса хлопотали граф Гудович и граф А.Толстой, но помочь ему оказалось невозможным, запрещение рисовать не было снято до самого освобождения. Некоторое утешение дало ему участие в экспедиции по изучению Аральского моря в 1848 и 1849 годах. Благодаря гуманному отношению к ссыльному генерала В.А. Обручева () и в особенности лейтенанта Бутакова, Шевченко позволено было срисовывать виды Аральского побережья и местные народные типы. Он создал 350 акварельных пейзажей и портретов, запечатлел сцены жизни казахского народа, солдатского быта. Но эта снисходительность вскоре стала известна в Петербурге; по доносу одного из офицеров Обручев и Бутаков получили выговор, а Шевченко в 1850 году сослали в новую пустынную трущобу, Новопетровское укрепление на о. Мангышлаке, с повторением воспрещения рисовать.

Пожар в степи год

Автопортрет « Как чумаки, тащась в степях, Столбы минуют верстовые, Уходят годы прожитые. Мне что! На памятных листках Строчу- стихами наполняю За книжкой книжку. Разгоняю Кручину о глухой судьбе (Коль эти господа узнают). Да хоть на крест, будь их приказ, А без стихов я жить не в силах. Два года в книжечках строчил их Начну и в третий в добрый час.» 1849, Кос-Арал

В ссылке Шевченко пробыл 10 лет, с июня 1847 по август 1857 года. Его освобождение состоялось в 1857 году, по амнистии, благодаря настойчивым ходатайствам за него графа Ф.П. Толстого и его супруги графини А.И. Толстой. Возвращение Тараса Григорьевича из ссылки было долгим и трудным. По дороге, в Нижий Новгороде, он был задержан, ему запретили въезд в обе столицы. Однако друзья добились для него разрешения жить в Петербурге, куда он прибыл весной 1858 года. Здесь он сблизился с кругом авторов "Современника", сошёлся с Н.Г. Чернышевским, Н.А. Добролюбовым, Н.А. Некрасовым, М.Л. Михайловым, братьями Курочкиными, А.Н. Островским и др. В его сатире зазвучали еще более резкие и гневные ноты. "Третье отделение" снова установило за поэтом строгий надзор. Ссылка не сломила волю и революционные убеждения поэта. Стихотворения и поэмы "невольничьей музы" (так называл поэт свои произведения, созданные в ссылке и тщательно скрываемые при обысках) отмечены ростом революционных настроений. В цикле стихотворений "Цари" (1848) звучит обвинительный приговор тиранам и призыв к расправе с ними. В годы ссылки были написаны реалистические повести на русском языке: "Княгиня" (1853), "Музыкант" (), "Несчастный", "Капитанша", "Близнецы" (все), "Художник" (1856); все они проникнуты антикрепостническими настроениями и содержат много автобиографических подробностей.

Я, чтоб не сглазить, не хвораю, Но за собою замечаю- Неладно с сердцем у меня. Как бы голодное дитя, Чего-то ждет оно, рыдает, Не спи. Быть может ожидает Дурного? Доброго не жди- Напрасно воли поджидаем: Придавленная Николаем, Заснула. Чтобы разбудить Беднягу надо поскорее Всем миром закалить обух Да наточить топор острее И вот тогда уже будить. А то, пожалуй, так случиться- До страшного суда заспиться! Паны помогут крепко спать: Все будут храмы воздвигать И своего царя хмельного Да византийство прославлять, И не дождемся мы другого. 22 ноября 1858 г. Петербург.

Но тяжелые годы ссылки, привели к быстрому ослаблению здоровья и таланта. Попытки устроить семейный очаг не имели успеха, он до конца дней так и остался одиноким. Пробыв недолго в Петербурге Шевченко опять едет на родину. Тут у него возникла мысль купить себе усадьбу над Днепром. Было выбрано красивое место под Каневым, на Чернечьей горе. Шевченко усиленно хлопотал о приобретении, но поселиться тут ему не пришлось. Однажды он читал свои стихи в малознакомой пьяной компании, местный городничий немедленно подал рапорт на имя губернатора князя Долгорукова о том, что "академик Шевченко" агитировал народ против властей. Его опять арестовали, обязали покинуть Украину и вернуться в Петербург под надзор III Отделения. Отвлекаемый многочисленными литературными и художественными знакомствами, Шевченко в последние годы мало писал и мало рисовал. Почти все свое время, свободное от званых обедов и вечеров, Шевченко отдавал гравированию, которым тогда сильно увлекся. В том же 1860 году он получил звание Академика по гравированию на меди. Начало 1861 года поэт встретил тяжелобольным. В своих письмах на Украину троюродному брату Варфоломею он писал, что дождется весны, приедет на Украину и там обязательно выздоровеет. Перед смертью как будто наступило облегчение, рано утром 10 марта 1861 года Тарас Шевченко встал с кровати, попросил, чтобы ему помогли одеться и сойти в мастерскую. Он стал спускаться по лестнице и упал. Слуга, закрепленный за академиком Императорской академии художеств, услышал его последнюю волю: "До Канева..." - и сердце поэта остановилось.

Как умру, похороните На Украйне милой, Посреди широкой степи Выройте могилу, Чтоб лежать мне на кургане, Над рекой могучей, Чтобы слышать, как бушует Старый Днепр под кручей. И когда с полей Украйны Кровь врагов постылых Понесет он… вот тогда я Встану из могилы- Подымусь я достигну Божьего порога, Помолюся… А покуда Я не знаю бога. Схороните и вставайте, Цепи разорвите, Злою вражескою кровью Волю окропите. И меня в семье великой В семье вольной, новой, Не забудьте – помяните Добрым, тихим словом. 1845г., Переяслав

Память Имя Тараса Шевченко носят: - Теплоход. - Национальный университет в Киеве (напротив центрального корпуса университета в парке, также носящем имя Тараса Шевченко, находится памятник поэту-кобзарю). - Бульвар в Киеве, являющийся одним из центральных проспектов столицы Украины. - Набережная в Москве. - Луганский педагогический университет. - Приднестровский государственный университет в Тирасполе. - Государственный академический театр оперы и балета им. Т. Г. Шевченко в Киеве. - Волынский областной украинский музыкально-драматический театр имени Т. Г. Шевченко. - В СССР имя было присвоено Днепропетровскому областному украинскому музыкально-драматическому театру. - Его именем названы улицы во многих городах Украины, России и других стран (например, в Тбилиси, Вильнюсе, Ашхабаде). - Его именем также названы площади в Киеве, Санкт-Петербурге, Лондоне и в Нью-Йорке. - С 1924 года казахский город Форт Александровский носит название Форт- Шевченко, а с 1964 по 1991 годы город Актау назывался «Шевченко». - Бульвар в Минске. В Минске же рядом с украинским посольством установлен ему памятник. - Парк в Одессе, проспект. - Станция Киевского метро.

Список используемой литературы и материалов 1. Шевченко Т. Собрание сочинений в пяти томах / Т. Шевченко, под. ред. А. Дейча, М. Рыльского, Н. Ушакова.- М.: Худож. лит., Шевченко Т. Собрание сочинений в четырех томах / Т. Шевченко.- М.: Изд- во «Правда», (Библиотека «Огонек») 3. Шевченко Т. Лирика. Пер. с укр./Т. Шевченко, предисловие, сост. и прим. А. Дейча.- М.: Худож. лит с. 4. Шевченко Т. Стихотворения. Пер. с укр./Т. Шевченко, сост., вступ. статья и комментаоии доктора филолог. наук Н.С. Надьярных. - М.: Дет. лит., с. 5. История Оренбуржья [Электронный ресурс].- Электрон. текст. дан.- Режим доступа: 6. Шевченко Тарас Григорьевич [Электронный ресурс].- Электрон. текст. дан.- Режим доступа: 7. Шевченко Тарас Григорьевич [Электронный ресурс].- Электрон. текст. дан.- Режим доступа: